• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Педагогічний колектив
• Практичний психолог
• Поради психолога

МАЛЕНЬКА КАПРИЗУЛЯ

Ти говориш: «Прибери іграшки!» - і відразу вони розлітаються в різні боки. Попереджаєш: «Обережно, не впади!» - а через секунду це маленьке порося, задоволено посміхаючись, вже валяється в шикарній калюжі. У відповідь на: «Так робити не можна!» - отримуєш: «МОЗЯ!» А на вмовляння поїсти, поспати, погуляти чуєш нескінченне: «Ні, ні, ні!»

Як і надмірна суворість, повна вседозволеність може стати благодатним ґрунтом для дитячих витівок і неподобств. А як може бути інакше, якщо дитині все сходить з рук? Ще одна небезпека такої сімейної атмосфери полягає в тому, що дитина дуже швидко починає почувати свою владу над близькими та перетворюється в маленького маніпулятора. Маля своєю неслухняністю й капризами буде домагатися від батьків виконання будь-яких своїх бажань.

Звичайно, у кожному конкретному випадку потрібно вирішувати проблему в індивідуальному порядку. І все-таки я хочу дати кілька рекомендацій, які, сподіваюся, будуть корисні молодим батькам.

Не пускайте розвиток малюка на самоплив. Відношення до дитини батьків і близьких багато в чому формує його особистість і характер. Один раз відчувши до себе вашу байдужість, коли-небудь він відплатить вам тією же монетою.

З появою в родині малюка перед більшістю мам встає питання про перегляд системи своїх життєвих цінностей і розміщенні в ній пріоритетів. Я від всієї душі бажаю вам, щоб питання «що важливіше - кар'єра або дитина?» для вас просто не стояло.

Чи є сенс виховувати дитину в строгості, постійно підтримувати в ній страх покарання? Можливо, вам вдасться домогтися зразкової дисципліни, однак ви не зможете отримати довіру маленької людини. Не варто забувати, що рано або пізно настане момент, коли дитина вийде з-під вашого строгого контролю.

Щоб маля могло самостійно оцінити, наскільки його вчинок відповідає прийнятим у суспільстві нормам поводження, необхідно, щоб всі члени родини дотримувалися єдиної лінії виховання. І якщо все-таки виникли розбіжності, по можливості обговоріть їх у колі дорослих. Не варто робити малюка свідком ваших сумнівів і суперечок.

Дитина в родині - це невичерпний потік позитивної енергії, радості й гарного настрою. Так хочеться подарувати їй всі найкращі почуття: тепло, турботу й, звичайно, любов. Але це зовсім не означає, що будь-які витівки можуть сходити маляті з рук і залишатися непоміченими. Любов не значить уседозволеність. А здатність і бажання вчасно пояснити дитині, «що таке добре, а що таке погано», доречно зроблене зауваження - все це теж прояв вашої любові й турботи.

ДО НЕВДАЧ ДІТЕЙ СТАВИМОСЯ ТЕРПЛЯЧЕ

До невдач дітей ставимося терпляче, якщо вони зумовлені недостатньо розвиненими вміннями, намагаємося заохотити дитину і допомогти в її власному розвиткові.

Наприклад: «Не сумуй, Марійко, коли чогось навчаєшся, то не відразу виходить. Давай я тобі ще раз покажу. Ти зможеш зробити краще».

Для того, щоб словесні оцінки лишалися стимулом, їх потрібно урізноманітнювати. Із цією метою ми використовуємо народні прислів'я та приказки. Для констатації набутих умінь, бажання працювати, незалежного темпу знадобляться такі вирази: «Де вмілі руки і охота, там скора робота», «Старається, як мурашка», «Хто багато робить, той багато вміє», «Землю сонце прикрашає, а праця людину», «Маленька бджілка, а й та працює», «Силою не хвались — краще трудись», «Добре у світі жити тому, хто працьовитий».

Коли ж хтось із дітей часто відволікається під час роботи, не називаючи його імені, можна сказати: «Будеш трудиться — будеш кормиться», «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі», «На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить», «Праця людину годує, а лінь марнує», «Кожна пташка своїм носиком живе», «Без роботи й день роком видається», «Лінивому все ніколи», «Хто нічого не робить, той ніколи не має часу», «Без праці нічого не зробити», «Від дощу земля зеленіє — від праці народ багатіє», «Під лежачий камінь вода не тече».

Деякі поради батькам!

Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам'ятайте: "Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без Вас".

Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого.